Як переказати інвестиції з іноземної компанії в Україну: три основні способи
Все частіше українські інноваційні проекти обирають іноземні юрисдикції, такі як США, Великобританія або Естонія, для реєстрації компанії з метою залучення інвестицій. Зазвичай, на вибір країни реєстрації впливає інвестиційний клімат, походження інвесторів, застосовне право та вартість утримання компанії.
Як тільки юрисдикція обрана, компанія зареєстрована, а інвестиції отримані, з нашого досвіду, дуже часто виникає необхідність спрямувати отримані кошти в Україну. Адже саме тут може знаходитись основна команда розробників, виробничі потужності, ключові клієнти тощо.
Ця стаття присвячена можливим способам фінансування розвитку проекту в Україні за рахунок коштів, які були отримані як інвестиції на іноземну компанію.
Серед інструментів, за допомогою яких можливо здійснити трансфер інвестицій в Україну, ми б хотіли виділити три основні:
Внесок до статутного капіталу
Надання позики
Оплата за послуги
Кожен з них має свої особливості застосування, переваги та недоліки, які ми пропонуємо розглянути детальніше.
І. Внесок до статутного капіталу
Внесок до капіталу може бути доцільним способом профінансувати проект в Україні, якщо ви маєте діючу українську компанію (наприклад, Товариство з обмеженою відповідальністю - ТОВ), яка є дочірньою компанією вашої іноземної компанії-інвестора.
Механізм: Операція полягає у збільшенні статутного капіталу українського ТОВ. Рішення про це приймає власник корпоративних прав ТОВ – тобто, ваша іноземна компанія. На підставі цього рішення іноземна компанія здійснює грошовий переказ на банківський рахунок українського ТОВ саме як внесок для збільшення статутного капіталу.
Оподаткування: Оскільки така операція вважається прямою іноземною інвестицією, отримані кошти не вважаються доходом для української компанії і, відповідно, не призводять до додаткового податкового навантаження в Україні (ні податком на прибуток, ні єдиним податком; також операція не оподатковується ПДВ). З іншого боку, такий платіж не вважатиметься витратами для іноземної компанії. Це варто враховувати при податковому плануванні, особливо якщо іноземна компанія також генерує дохід.
Плюси:
Податково-нейтральний інструмент для української компанії (немає податків на отримані кошти).
Відносна простота реалізації з юридичної точки зору (рішення власника, внесення змін до статуту, переказ коштів).
Мінуси:
Може бути використаний, лише якщо українська компанія є формально дочірньою компанією іноземної (тобто іноземна компанія володіє корпоративними правами української).
Не створює витрат для іноземної компанії, що може бути невигідно, якщо вона є прибутковою.
ІІ. Позика
Ще один поширений спосіб переказу коштів – надання позики від іноземної материнської компанії до української дочірньої або пов'язаної компанії.
Механізм: Іноземна компанія (позикодавець) надає грошові кошти українській компанії (позичальнику) на умовах повернення у визначений строк. Ці умови фіксуються у договорі позики, де обов'язково зазначаються сума, строк повернення, а також умови щодо нарахування та сплати відсотків (або їх відсутність – безпроцентна позика). Важливо, щоб умови позики, особливо розмір відсотків (якщо вони є), відповідали ринковим умовам (принципу "витягнутої руки"), щоб уникнути питань з боку податкових органів щодо трансфертного ціноутворення (ТЦУ).
Оподаткування:
Для української компанії: Отримання основної суми позики не є доходом і не оподатковується. Якщо позика процентна, то сплачені відсотки є витратами для української компанії. Якщо українська компанія є платником податку на прибуток на загальних підставах і є прибутковою, ці витрати можуть зменшити її оподатковуваний прибуток (з урахуванням можливих обмежень, наприклад, правил "тонкої капіталізації").
Для іноземної компанії: Основна сума позики, що повертається, не є доходом. Однак, отримані відсотки (якщо позика процентна) зазвичай вважаються доходом іноземної компанії та підлягають оподаткуванню в її юрисдикції за місцевими правилами. Також при виплаті процентів з України може виникати податок на репатріацію (податок у джерела), якщо інше не передбачено угодою про уникнення подвійного оподаткування між Україною та країною реєстрації іноземної компанії.
Трансфертне ціноутворення (ТЦУ): Операції з надання/отримання позик між пов'язаними особами-нерезидентами часто підпадають під контроль за ТЦУ в Україні, якщо досягають певних вартісних критеріїв. Це означає необхідність готувати спеціальну документацію, яка обґрунтовує відповідність умов позики (зокрема, відсоткової ставки) ринковому рівню.
Плюси:
Відносна простота договірного оформлення.
Основна сума позики не оподатковується при отриманні в Україні.
Якщо українська компанія є прибутковим центром і сплачує відсотки, ці відсотки можуть зменшувати її базу оподаткування податком на прибуток в Україні (з урахуванням обмежень).
Юридично коректний спосіб оформлення боргових зобов'язань.
Мінуси:
Відсотки (якщо передбачені) є оподатковуваним доходом для іноземної компанії в її юрисдикції.
Можливе виникнення податку на репатріацію в Україні при виплаті процентів.
В певних випадках може виникнути необхідність дотримання правил ТЦУ (додаткові витрати на підготовку документації, ризики коригувань).
Позику потрібно повертати.
ІІІ. Оплата за послуги
Цей спосіб передбачає, що українська компанія надає певні послуги іноземній материнській компанії, а та, в свою чергу, оплачує їх.
Механізм: Між іноземною компанією (замовник) та українською компанією (виконавець) укладається договір про надання послуг. Це можуть бути послуги з розробки програмного забезпечення, R&D, маркетингові, управлінські, консультаційні чи інші послуги, які реально необхідні іноземній компанії та фактично надаються українською командою. Оплата здійснюється на підставі виставлених рахунків (інвойсів) та актів приймання-передачі наданих послуг. Ключова вимога – послуги мають бути реальними, економічно обґрунтованими та належним чином задокументованими. Ціна послуг також має відповідати ринковому рівню (принцип "витягнутої руки"), особливо якщо сторони є пов'язаними особами.
Оподаткування:
Для української компанії: Отримані кошти за послуги є доходом і підлягають оподаткуванню в Україні. Залежно від системи оподаткування української компанії, це може бути:
Податок на прибуток (за стандартною ставкою 18% від прибутку).
Єдиний податок (за фіксованою ставкою або % від доходу, якщо компанія відповідає критеріям спрощеної системи).
Податки в рамках спеціального режиму Дія.Сіті (наприклад, податок на виведений капітал замість податку на прибуток, якщо компанія є резидентом Дія.Сіті та обрала відповідну систему).
Також може виникати ПДВ (20%) залежно від типу послуг та місця їх постачання.
Для іноземної компанії: Оплата за реально отримані та задокументовані послуги, необхідні для її господарської діяльності, зазвичай є витратами і зменшує її оподатковуваний прибуток у країні реєстрації.
Ризики: Основний ризик полягає в можливості визнання операцій фіктивними, якщо послуги фактично не надавалися, не задокументовані належним чином або їх ціна є неринковою. Це може призвести до серйозних проблем під час аудиту іноземної компанії (невизнання витрат, штрафи) та податкових перевірок в Україні (донарахування податків, штрафи). Також, як і у випадку з позиками, операції з надання послуг між пов'язаними особами можуть підпадати під контроль за ТЦУ.
Плюси:
Платежі є операційними витратами для іноземної компанії, що може бути вигідно, якщо вона є прибутковим центром.
Відображає реальну економічну суть відносин, якщо українська команда дійсно виконує роботи/надає послуги для материнської структури.
Мінуси:
Отримані кошти є оподатковуваним доходом для української компанії (окрім випадків застосування специфічних режимів як ПнВК в Дія.Сіті).
Підвищені вимоги до документального оформлення та підтвердження реальності операцій.
Високий ризик претензій з боку податкових та аудиторських органів (особливо іноземних), якщо реальність послуг викликає сумніви.
Можливе виникнення ПДВ в Україні.
Потенційна необхідність дотримання правил ТЦУ.
Висновок
Вибір способу переказу інвестиційних коштів з іноземної компанії в Україну залежить від багатьох факторів: структури вашого бізнесу (наявність дочірньої компанії), системи оподаткування української та іноземної компаній, потреби у відображенні витрат на рівні іноземної компанії, готовності до адміністрування (наприклад, ТЦУ) та оцінки податкових наслідків кожного варіанту.
Не існує універсального "найкращого" способу – кожен має свої переваги та недоліки. Рекомендуємо ретельно проаналізувати вашу конкретну ситуацію із залученням кваліфікованих юридичних та податкових консультантів, перед прийняттям остаточного рішення.
