Верховний Суд: податкові донарахування не можуть ґрунтуватися на припущеннях ДПС
Аналіз постанови Верховного Суду від 10 березня 2026 року у справі №140/4934/25
У березні 2026 року Верховний Суд підтвердив важливий для бізнесу принцип: податкові донарахування без належних доказів є незаконними. Суд відмовив ГУ ДПС у Волинській області в задоволенні касаційної скарги та залишив у силі рішення судів попередніх інстанцій на користь платника.
Ця справа є показовою одразу з кількох причин. Суд висловився щодо 30% коригування при операціях з нерезидентами, ПДВ-зобов’язань, амортизації, ПДФО, військового збору та штрафів за ст. 125-1 ПКУ.
Фабула справи
Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство ім. Івана Франка пройшло планову документальну перевірку за 2021–2024 роки. За її результатами ДПС винесла податкові повідомлення-рішення майже на 60 млн грн, включно з основним платежем і штрафами.
Підприємство оскаржило більшість ППР у суді. Волинський окружний адміністративний суд і Восьмий апеляційний адміністративний суд переважно стали на бік платника. Верховний Суд підтримав цю позицію.
30% коригування при операціях з нерезидентом не застосовується автоматично
ДПС вважала, що підприємство мало збільшити фінансовий результат на 30% від вартості операцій із польським контрагентом SP.K.A UKR-ROL KOLESNYK лише тому, що його організаційно-правова форма включена до переліку КМУ.
Верховний Суд із цим не погодився. Суд зазначив, що підпункт 140.5.5-1 ПКУ не може застосовуватися автоматично лише через наявність контрагента у «переліку КМУ». Для такого коригування контролюючий орган повинен довести хоча б одну з двох обставин:
нерезидент не сплачує податок на прибуток у державі реєстрації; або
нерезидент не є податковим резидентом відповідної держави.
У цій справі платник надав довідку та фінансову звітність, які підтверджували сплату корпоративного податку в Польщі. ДПС ці докази не спростувала, контраргументів не навела й до компетентних органів Польщі не зверталась.
Отже, якщо нерезидент-контрагент сплачує корпоративний податок у своїй юрисдикції і це можна підтвердити документально, 30% коригування безпідставне.
Для ПДВ важливий зміст операції, а не сам факт надходження коштів
ДПС стверджувала, що кошти, отримані від ТОВ «ДС ОІЛ» у сумі близько 12,9 млн грн, є авансом за товар, а отже в платника мали виникнути ПДВ-зобов’язання за правилом першої події.
Суди встановили інше: ці кошти були поверненням поворотної фінансової допомоги, а не оплатою за постачання товарів. Операція поставки фактично не відбулася. У справі були наявні договір фінансової допомоги та уточнення призначення платежу.
Верховний Суд підтвердив: саме по собі надходження грошей на рахунок не створює ПДВ-зобов’язань, якщо відсутнє постачання товарів або послуг у розумінні ПКУ. Відповідно, не виникає і обов’язку складати та реєструвати податкові накладні. Через це штраф за їх нереєстрацію на суму 1 109 768 грн також був скасований.
Отже, під час перевірок ДПС часто ототожнює будь-яке надходження коштів з авансом. Тому правильне документальне оформлення фінансової допомоги та коректне призначення платежу мають критичне значення.
Відсутність окремих документів ще не означає нереальність операції
У цій частині справи Верховний Суд розглянув два епізоди, але застосував до них один принцип: саме ДПС повинна довести, що витрати або активи не пов’язані з господарською діяльністю.
Списання ТМЦ на ремонт
ДПС вказувала, що підприємство не довело реальність ремонтних робіт на суму 11,3 млн грн, оскільки не надало дефектних актів та актів виконаних робіт.
Суд наголосив: відсутність окремих документів сама по собі не свідчить про відсутність господарської операції, якщо інші докази в сукупності підтверджують використання матеріалів у діяльності підприємства. У справі було підтверджено, що матеріали придбані, оплачені, оприбутковані та списані на конкретні виробничі об’єкти.
Амортизація основних засобів
Також ДПС стверджувала, що основні засоби, за якими нараховано амортизацію на 16,2 млн грн, не пов’язані з господарською діяльністю. Аргумент будувався на тому, що деякі витрати на їх утримання були визнані необґрунтованими.
Верховний Суд відхилив і цей підхід. Сам спір щодо окремих витрат не означає, що активи не використовуються у виробництві. Щоб заперечити амортизацію, ДПС мала довести фактичне невикористання активів або їх виведення з експлуатації, але цього зроблено не було.
Отже, платнику достатньо мати сукупність доказів, що підтверджують реальність операцій та використання активів у діяльності. Обов’язок доведення протиправності лежить на ДПС.
ДПС не може повторно визначати вже задекларовані суми ПДФО та військового збору
ДПС донарахувала підприємству ПДФО на 8 млн грн і військовий збір на 722 тис. грн, посилаючись на їх неперерахування до бюджету.
Однак суди встановили, що ці суми підприємство вже самостійно задекларувало у формі №4ДФ. Тобто ДПС фактично вдруге визначила ті самі податкові зобов’язання, які вже були відображені у звітності платника.
Верховний Суд визнав такий підхід незаконним, оскільки він призводить до подвоєння грошового зобов’язання.
Таким чином, якщо податковий агент уже задекларував ПДФО та військовий збір у формі №4ДФ, ДПС не має права повторно визначати ці самі суми через ППР за результатами перевірки.
Штрафи за ст. 125-1 ПКУ можливі лише за наявності повного складу правопорушення
ДПС вважала, що сам факт наявності несплачених сум на дату перевірки є достатньою підставою для застосування штрафу за ст. 125-1 ПКУ.
Верховний Суд не погодився. Суд підкреслив, що ст. 125-1 ПКУ встановлює відповідальність не просто за податковий борг, а за конкретне порушення: ненарахування, неутримання та/або несплату податку до або під час виплати доходу. Для цього ДПС мала встановити конкретні дати виплати доходу, дати перерахування податку та довести невідповідність між ними.
У цій справі такого аналізу проведено не було, тому штрафи скасовано.
Додатково суд звернув увагу ще й на помилку в кваліфікації: ДПС послалася на п. 125-1.2 ПКУ, який стосується умисних дій і передбачає штраф 25%, але фактично застосувала розмір штрафу 10%, що відповідає іншій нормі.
Таким чином, штраф за ст. 125-1 ПКУ є незаконним, якщо в акті перевірки немає аналізу конкретних дат виплати доходу і сплати податку, а також якщо неправильно визначено норму і розмір санкції.
Ключові висновки зі справи
Постанова Верховного Суду підтвердила кілька базових принципів, важливих для платників податків:
1. Тягар доведення лежить на ДПС. Саме контролюючий орган повинен довести правомірність своїх рішень. Платник не зобов’язаний спростовувати припущення.
2. Формальні ознаки не створюють автоматичних податкових наслідків. Наявність контрагента в переліку КМУ, рух коштів або відсутність окремого документа ще не означають порушення.
3. Суд оцінює суть операцій, а не лише зовнішню форму. Для податкових наслідків визначальним є реальний економічний зміст.
4. Штраф без повного складу правопорушення є незаконним. Недостатньо просто констатувати податковий борг або недоплату.
Якщо бізнес отримав акт перевірки або податкове повідомлення-рішення, ця справа є ще одним підтвердженням: позицію ДПС можна і потрібно оскаржувати, якщо вона побудована не на доказах, а на припущеннях.
Команда SKS Tax & Legal спеціалізується на супроводі податкових перевірок та оскарженні ППР - від аналізу акта до представництва в суді. Ми допоможемо оцінити ризики, підготувати правову позицію та відстояти інтереси бізнесу на всіх рівнях.
